Розпізнавання ознак травми

Травма може виглядати по-різному від учня до учня, тому розумно використовувати методи реагування на травму.

Багато викладачів запитують: «Як мені дізнатися, чи пережив учень травму і як травма виглядає у класі?». Педагоги можуть ніколи не отримати чіткої відповіді на питання про те, чи пережив учень травму чи ні, чи повної картини його емоційного благополуччя чи потреб. Враховуючи ці обмеження, ми завжди повинні втілювати реакцію на травму у всіх наших взаємодіях з дітьми, щоб гарантувати, що ми підтримуємо кожного учня.

ЯК ТРАВМА ВПЛИВАЄ НА МОЗОК?
Національна мережа дитячого травматичного стресу визначає подію, що травмує, як будь-яка «лякаюча, небезпечна або насильницька подія, яка становить загрозу життю або тілесній цілісності дитини». Це поширюється на події, які впливають на оточуючих, таких як втрата близької людини або свідчення заподіяння шкоди іншій людині.
Оскільки основною метою мозку і тіла людини є виживання, коли учень переживає подію, що травмує, - передбачувану загрозу для його життя, - мозок і тіло негайно й агресивно реагують, щоб уникнути шкоди, спрямовуючи свою енергію на підтримання життя. Це ставить учня у стан тривоги та стресу. Їхній мозок гіперфокусується на небезпеці і не може думати ні про що інше, поки вона не минає.
Навіть коли він пройшов, мозок та тіло можуть залишатися у бойовій готовності на випадок, якщо з'явиться нова загроза. Дітям, які мають або переживають часті травми, стає все важче почуватися в безпеці, незалежно від того, де вони знаходяться і що відбувається навколо них. На що це схоже? Подумайте про те, що відбувається у вашому власному тілі, і про те, які ваші думки, коли ви відчуваєте стрес. Чи зможете ви зосередитися на навчанні? Що робити, якщо трапилося щось несподіване чи однокласник сказав щось несподіване? Як би ви відреагували?

Всі ми іноді відчуваємо ці стани стресу. Діти, які зазнали чи переживають травму, постійно перебувають у стані готовності мозку до боротьби за виживання. Постійне переживання травм, особливо коли мозок ще розвивається, заважає мозку обробляти інформацію, а також розвивати навички виконавчого функціонування для продуктивного керування прикрою і несподіваною подією навколо них, у тому числі тими, які інші можуть вважати незначними. Ці учні не мають ні простору, ні сил, щоб навчитися ефективно керувати своїми сильними емоціями, і тому вони можуть розробляти непродуктивні стратегії подолання труднощів.

ЯК ЦЕ ВИГЛЯДАЄ У КЛАСІ?
Коли учень переживає травму, ви можете побачити її ознаки у класі, але ви, швидше за все, ніколи не отримаєте чіткої відповіді «так» чи «ні» – і не ваша робота – шукати травму чи консультувати щодо неї. Педагоги є уповноваженими репортерами і зобов'язані повідомляти про будь-які докази чи підозри батькам чи фахівцям, але викладачі не повинні допитувати учня. Без професійної підготовки та сертифікації це опитування може завдати учню більше шкоди та травм, незважаючи на наші наміри. Натомість, викладачам краще знати наслідки та ознаки травми, які вони можуть визначити, спостерігаючи за учнями своєї групи чи класу.

Ось деякі ознаки травми у класі, на які варто звернути свою увагу:
1. Надзвичайна сором'язливість та труднощі у спілкуванні з іншими
2. Непропорційна реакція на невдачі та несподівані зміни
3. Проблеми з керуванням сильними емоціями (крайній гнів, надмірний плач і т.д.)
4. Чіпкість
5. Складність переходу від одного заняття до іншого
6. Забудькуватість
7. Часті скарги на погане самопочуття
8. Проблеми з фокусуванням
9. Відсутність поінформованості про безпеку
10. Пропущені терміни
11. Погана успішність
12. Апатія та відсутність зусиль
13. Перфекціоністські тенденції
14. Фізична та/або словесна агресія

Знайдіть хвилинку, щоб зупинитися і подумати про те, коли учні демонстрували будь-яку із цих ознак. Так ви можете не тільки допомогти дитині почуватися краще, але й застерегти її від тяжких наслідків.