Ніхто не починає ідеально: поради новим вчителям

Не існує єдиної стратегії успіху, але позитив, гнучкість, бажання вдосконалюватися й співчуття допоможуть на цьому шляху.

Коли ми починаємо вивчати, як виглядає постпандемічний світ, ми думаємо про проблеми, з якими вчителі зіткнулися в цьому році, і про перешкоди, які можуть виникнути попереду. Особисто я згадую 2007 рік, коли я почав свою педагогічну кар'єру. Ось деякі з моментів, в які я хотів би повернутися й розповісти собі ще раз. Я ділюся ними з вами не як рецептом повного успіху, а як відправними точками для багатого шляху зростання.

ПОШУК ПОЗИТИВНИХ ГОЛОСІВ
Якщо ви чимось схожі на мене, ви прийшли в професію вчителя через бажання допомагати іншим. Можливо, це кліше, але на думку спадає фраза «зробити світ кращим». Це бажання допомогти приходить в важливий момент. Коли мої учні запитують мене про єдиний момент, який я хотів би знати, коли починав, ось він: шукайте у своєму житті позитивні голоси та наставників, які працюють з позитивної позиції.

Чи є негативні голоси у світі освіти? Звичайно так, але замість того, щоб зосередитися на системі дефіциту, я рекомендую шукати голоси в професійних відносинах, які також зацікавлені в допомозі іншим - тим, хто бачить красу в безладі, і тим, хто бажає знайти час, щоб попрацювати з новими вчителями. Зосередження уваги на моментах успіху може допомогти нам вести переговори й завжди розуміти, що нам є куди рости. Згадуйте моменти прекрасного дня. Слухайте тих, хто бачить в учнях можливості, і досліджуйте активну співпрацю.

ПРОДОВЖУЙТЕ ПОЛІПШЕННЯ СВОЄЇ ПРАКТИКИ
Коли я вперше читав лекцію в коледжі, учень запитав мене: «Ви знали кого-небудь, хто з самого початку був гарним викладачем?» Я вважаю, що у всіх нас є місце для уточнення. Ризикну припустити, що ніхто не починає з правильних нот у всіх потрібних місцях.

Гарна доза смиренності має велике значення в цій вразливій професії. Навчання за своєю суттю є людським та являє собою складний баланс особистої взаємодії, педагогічної реалізації та знання предметної області. Баланс вимагає часу. Наступного тижня мені виповнюється 15 років у освіті, і я продовжую знаходити можливості для зростання. Я все ще думаю в кінці уроку про те, як зробити наступний урок кращим.

Нормалізація зростання (для нас і наших учнів) - великий крок. Сумніви в собі - це нормально, як і сни вчителя - де ми уявляємо собі ідеальний клас. Проте, досягнутий нами прогрес завжди вартий витраченого часу й зусиль.

ЗБЕРІГАЙТЕ СВОЮ ГНУЧКІСТЬ
Коли запитують про найважливіші якості для вчителів, на думку спадає слово гнучкість. Приватне, гібридне й віртуальне навчання діє на нерви багатьом учителям і учням. Нестабільне інтернет-з'єднання та відстань створюють труднощі й наголошують на необхідності розв'язання питань рівності та доступності. На момент написання цієї статті я сподіваюся, що світ попереду буде більше схожим на 2019 рік або навіть кращим за нього.

Я вважав, що гнучкість необхідна навіть в непандемічні часи. Дощові дні, дострокове звільнення, хвороби, пропуск роботи - список можна продовжити, щоб вказати, як будь-який звичайний тиждень може бути порушений несподіванкою. Це не кажучи вже про ті моменти, які дійсно застають нас зненацька й вимагають змін у плануванні, або про ті моменти, коли урок, який ми ретельно продумали, йде не так, як планувалося. Абсолютно нормально мати план Б або С.