Природнє батьківство і як сформувати прихильність дітей?

Природнє батьківство

Два надзвичайно прості слова, які нібито не потребують пояснення. Але що означає поєднання цих слів і як воно застосовується в вихованні дітей? З цим ми і розберемося в цій статті.

Перш за все спробуйте згадати і віднайти серед своїх знайомих, а може впізнаєте і самих себе, дві популярні моделі поведінки батьків:

Перші дозволяють своїм малюкам все, що вони забажають. Їсти морозиво замість сніданку, кривлятися випадковим прохожим, проявляти свою агресію і надмірні емоції де б дітям не захотілося, отримувати будь-яку іграшку, яку тільки малюк забажає. Думаю далі можна не деталізовувати, ви точно когось впізнали.

Другі ж, дають дітям тільки те, що їм необхідно в кожен конкретний етап розвитку - і не більше. Вони не завалюють дітей іграшками і відволікаючими факторами. Вони дають малюку найважливіше - пожиттєвий "абонемент" на увагу, турботу і любов.

І якщо ви досі не зрозуміли чим відрізняються обидві моделі поведінки батьків, то наступний приклад для Вас:
Перші - беруть дитину на руки, граються, розвивають її тоді, коли хочуть самі батьки, коли їм зручно і є настрій.
Другі - беруть дитину на руки, граються з нею, тренують вміння і навички тоді, коли дитина сама цього хоче.

Саме можливість отримати підтримку і увагу від батьків тоді, коли цього хоче дитина і формує фундамент прихильності до батьків, а не зайва порція морозива чи тисячна нова іграшка.

Одним з яскравих способів привернути увагу батьків є саме сльози і плач. І варто розуміти, що вони походять не від бажання дитини маніпулювати батьками, а від емоційного стану дитини. Дитина плаче тоді, коли вже  не в силі контролювати себе і ці емоції просто мають вийти назовні. Дуже-дуже далеко не кожен дорослий може контролювати себе в сильні емоційні моменти. Тим більше діти. 

І от коли дитина плаче, вона не сподіваються на те, що отримає якусь нагороду чи чергову іграшку. Вона розраховує на те, що буде почутою і захищеною. Повірте, відчуття розуміння і безпеки для малюків більш фундаментальне і цінніше, ніж отримати нову іграшку чи солодощі. Навіть якщо візуально здається навпаки.

Батьки 21 століття, реагують на свою дитину вчасно і правильно. Вони втішать і обіймуть малюка в будь-який потрібний для нього момент. Головне завдання батьків, які хочуть щоб їх діти цінували, ділилися своїми переживаннями і думками - це бути завжди готовими відповісти взаємністю, вислухати і показати свою турботу.

І якщо такі стосунки закладаються з самого рання, то ваша дитина ніколи не посоромиться чи побоїться поділитися з вами своїми переживаннями чи найпотаємнішими думками.

Формування прихильності до батьків - це не нав'язування себе. Мої діти є відносно вільними від мене з моменту, як починають повзати, ходити і досліджувати навколишній світ. Звичайно, я ношу їх на руках, гойдаю, ходжу з ними за руку, сплю з ними. Але я був би не я, якби постійно і всюди тягнув би дитину за собою. Я немов домашня база, двері якої завжди відкриті і де дитина може поповнити свої фізичні і емоційні ресурси для наступної подорожі.

Виховання майбутнього - це не відвертати дитину від усього, що не подобається батькам, не подавляти її цікавість. Потрібно показувати, як користуватися безпечно тією чи іншою річчю, щоб не було загрози для малюка. Я даю своїй дитині можливість досліджувати світ в 3-х етапах:

1. Допомагаю їй в усьому, що її цікавить і показую як і що правильно робити;
2. Спостерігаю, контролюю і тільки при необхідності втручаюся;
3. Довіряю! Довіряю дитині бути самостійною, допитливою, сміливою у експериментах і дослідженню світу. 

Таке вільне виховання будується на партнерстві і взаємній довірі. І якщо ви розумієте те, що дитина навчається, а не ми її навчаємо, тоді ласкаво просимо до нашого прогресивного клубу монтесорян. Де дитина головна і не обмежена в своєму потенціалі.

Довіряйте своїй дитині, будьте готові приділяти увагу і допомогти тоді , коли цього хоче дитина. І тоді зв'язок між вами і вашою дитиною буде міцним на все життя!