Безпека по Монтесорі

Поняття безпеки і захищеності у кожного своє. Тому безпека є суб'єктивним поняттям і трактується індивідуально кожною людиною. Для когось безпека - це тепла квартира, вдосталь їжи, стабільна робота і відсутність фінансових боргів. А для когось безпека - коли над будинком не пролітають військові літаки і можна спокійно вийти на ганок власного будинку.

Як бачимо безпека вимірюється пройденим життєвим шляхом і навколишньою обстановкою.

Хоча поняття захищеності і є досить суб'єктивним, воно все ж проектується на все людство вцілому. Так, 21 століття проходить під егідою максимального обмеження дітей від всеможливих зовнішніх факторів ризику і тотального відокремлення від навколишнього середовища. Ігрові майданчики стають все безпечнішими, прямі горки змінюються на криві, щоб уповільнювати малюків при спуску. Робиться все, щоб дозвілля проходило лайтово і без особливого фізичного напруження.

Ми, дорослі, звісно пам'ятаємо, як самі без нагляду батьків ходили в магазин, гралися на "пустирях", будували "халабуди" і будинки на древах. І тоді навіть не думали про те, чи безпечний цей майданчик, чи ні. З дерева, пластику чи металу він - байдуже. Головне, що можна там проводити дозвілля.

Сьогодні ж діти мають більше емоційних проблем, їм складніше адаптовуватися до середовища і виходити з зони комфорту.

В одному з досліджень Пітера Грея, пацюкам заборонялося вільно гратися під час "критичної фази розвитку". В результаті вони сприймали нові ситуації з страхом та агресією і врешті решт так й не змогли адаптуватися до повноцінного існування.
Так, звісно, це пацюки, а не люди. Але чи не факт того, що діти 21 століття все більше і більше викликають майстрів по ремонту, замість того, щоб зробити щось власноруч. Фізична праця асоціюється більше з спортом, а життя повільно перетікає в віртуальну реальність. Сьогодні головними провідниками в життя стають телефони, комп'ютери, соціальні мережі та інші продукти Науково-Технічного Процесу.

Протягом останніх 20 років у дітей все більше і більше спостерігаються психічні відхилення. Багато вчених-педіатрів схильні пов'язувати це з постійним збільшенням захищеної і безпечної гри, яка не адаптує дитину до реального життя.

В епоху ЗМІ і постійного інформаціного напруження, батьки не припиняють чути про те, що десь (навіть далеко) хтось з дітей травмувався, або вліз в якусь халепу. І якщо раніше батьки про це не почули б, то зараз нікуди від цього не подітися. А негативні новини, тільки поглиблюють страхи батьків, що й виливається в надмірну турботу і тотальне убезпечення малюків.

Коли ми дозволяємо своїм дітям приймати участь в так званій "ризикованій грі", малюки отримують величезну користь від цього. Дітлахи залазять на дерева на "страшні висоти", щоб глянути на світ з висоти пташиного польоту і розширити горизонти. Діти катаються на велосипедах з високою швидкість, щоб почути свист вітру в вухах і відчути той безцінний трепіт від ситуації. 
Таким чином вони виявляють межі і постійно їх розширюють, вдосконалюючи свої вміння і навички.

Це дуже не просто, дозволяти своїм малим дітям ходити самим в магазин, залазити на дерево на ваших очах, але ви отримаєте величезне полегшення коли побачите, що ваша дитина готова до дорослого життя в цікавому, але часто жорстокому світі.

P.S. Лізти на дерево не завжди треба, можна відвідати дитячий скеледром. В пориві швидкості можна сходити на картинг.  А ще можна купити у нас іграшки для фізичного розвитку вашої дитини, що дозволить Вам в безпечній формі тренувати основні фізичні вміння і навички чада.