Співпраця батьків з педагогами

Ця стаття написана для того, щоб зробити виховання дитини ще ефективнішим.
В ній ми поговоримо про один з найнедооцінених аспектів виховання по методу Марії Монтессорі, а саме про співпрацю між батьками і навчальними закладами.
В ній ми висвітлимо дане питання і дамо рекомендації по його вирішенню.

Одним з найважливіших факторів успішного виховання малюка є час, який з ним проводять педагоги і батьки. Адже саме вони є носіями найважливішої і найпрактичнішої інформації.
Викладачі допомагають формувати і вдосконалювати вміння і навички в садочках, центрах раннього втручання і школах монтессорі. Батьки ж в свою чергу дають власний багаж знань вже в домашніх умовах.
Цей двосторонній вплив і формує основні знання малюка. Пізніше, в свідомому віці, дитина зможе сама отримувати знання з книжок, інтернет ресурсів і спілкування з іншими представниками соціума. 
Але доки цей вік не настав, а це може бути в 5, 8, 10 років, у когось раніше, у когось пізніше, основними скульпторами все ж є батьки і педагоги. І на цьому етапі важлива плідна і ефективна співпраця між ними.

Більшість з Вас чули про ефект синергії, коли 1+1=3. Це означає, що працюючи в команді батьки з викладачами навчать малюка ефективніше ніж по окремості.
Тому якщо Ви хочете підійти до процесу навчання Вашого чада максимально ефективно, то ця стаття саме для Вас.

При тому, що характер, знання, навички і відношення до певних речей у малюка однакові і змінюються не дуже швидко, його поведінка в окремих середовищах різна. 
Це залежить від таких факторів:
- наскільки дитина комфортно почувається і готова взаємодіяти з навколишнім середовищем;
- чи підштовхують оточуючі предмети і люди малюка до розкриття особистості і прояву власної позиції;
- інші фактори (самопочуття, настрій, спонтанні події протягом дня і т. д.).

Наприклад, в садочку дитина може не проявляти інтересу до математичних іграшок, а в дома, з задоволенням проводити години вивчаючи числа. Тому що вдома малюк почувається, головним, він знає, що його підтримають і захистять в будь-якій ситуацій. При цьому він може розслабитися і гратися розвиваючими іграшками не замислюючися про події, які його оточують.
Часто буває навпаки. Вдома він поводиться спокійно і розмірено, а в садку, під впливом інших малюків і зайнять, які пропонує навчальна програма, бігає беззупину і розкривається в іншому амплуа.
А так як педагоги, зазвичай не в курсі, що батьки вивчають з ним вдома, які розвиваючі іграшки використовують і  до чого лежить душа малюка, то можуть виникати свого роду конфлікти.

Наприклад: вдома тато навчає малюка геометричним фігурам, купивши дерев'ний розвиваючий сортер-будинок. І малюк просто в захваті від процесу розкладання трикутників, квадратів і прямокутників по своїм місцям. Він готовий проводити години за цим дидактичним матеріалом. А тут він приходить в навчальний заклад і йому пропонують вивчати той же предмет малюючи. А малювати чадо не любить. От і виникає конфлікт.
Але сказати, що  в цьому на 100% винні педагоги не можна, так як батьки також не часто цікавляться тим, яка була у малюка реакція на той чи інший предмет, завдання чи  спосіб виконання.
Саме через те, що не відбувається взаємодія і обмін інформацією між батьками і представниками шкіл Монтессорі, малюк часто потрапляє в некомфортні для себе ситуації, які заважають йому розкрити власний потенціал.

Ось прості рекомендації по тому, як мінімізувати появу таких ситуацій і підвищити ефективність навчання розумника чи розумниці.
 

1. Не нав'язувати, а спостерігати.

Навчитися рахувати від 1 до 10 можна різними способами: 

- можна купити дерев'яні іграшки по методу монтессорі;

- організувати вивчення цього предмета з допомогою малювання;

- опановувати, виліплюючи цифри з пластеліну чи глини;

- переглядаючи тематичні мультфільми і програми.
Варіантів багато. Протестуючи декілька варіантів, ви одразу помітите, який інструмент максимально підходить саме для цього вихованця.

2. Заохочувати, а не зупиняти.

Якщо дитина з задоволенням проводить час за різнокольоровою пірамідкою, в той час як інші віддають перевагу вивчати кольори з допомогою фломастерів, то не варто її зупиняти і намагатися долучити до вподобань інших вихованців. 
Навпаки, продумайте для неї завдання, використовуючи саме цей дидактичний матеріал. Організуйте більш складну іграшку, але з цієії ж тематики. Можливо Саме такий шлях дасть можливість опанувати різноманіття кольорів швидше і цікавіше.

3. Поділіться власним досвідом і спостереженнями.

При зустрічі з батьками не посоромтеся поцікавитися у них, чим більше всього полюбляє гратися дитина. Як реагує на ті чи інші розвиваючі іграшки. Що розповідає про зайняття і предмети, які використовуються в садочку, коли приходить додому?
Тому що дитина не завжди в змозі дати необхідний зворотній зв'язок педагогу. Причини можуть бути різні -  посоромиться, педагог не знайде підходящої хвилини щоб поговорити з дитиною і дізнатися її реакцію.
Батькам також варто не просто привезти і забрати дитину, а проявити глибокий інтерес до життя їхнього чада в дитячому саду.
Можливо варто купити такий же конструктор чи дерев'яний пазл як в садочку і весело, з користю проводити час вдома.

Часто десятихвилинний діалог може значно полегшити вивчення важливих предметів для обох сторін.

Наостанок нагадаємо, що Марія Монтессорі завжди виступала за те, що дитина, завдяки своїм відчуттям, фізіології, характеру краще знає, що їй довподоби. Тому наше завдання це спостерігати, направляти і заохочувати. А не проводити досліди в процесі виховання, в пошуках унікальної і нової методики. Експерименти повинні бути лише маленькою частиною з усього навчального процесу.

Тому Слухайте Ваше чадо і обмінюйтеся інформацією. Ми бажаємо, щоб Ваш малюк виростав всесторонньо розвиненим і щасливим!