Виховання терпіння у маленьких дітей. Частина 1

Очікування – нелегке заняття, але вчителі можуть допомогти учням розвинути цю цінну навичку за допомогою історій та розваг.

У сучасному світі очікування може здаватися справді важким, особливо коли так багато всього відбувається миттєво. Іграшки спалахують і рухаються при натисканні кнопки, а улюблені шоу починаються в ту секунду, коли ви торкаєтеся екрана. Вміння чекати – важлива навичка. Терпіння допомагає дітям справлятися із сильними почуттями та продовжувати намагатися, навіть коли щось здається складним. Це як суперздатність, яка допомагає їм ставати сильнішими, добрішими і впевненішими в собі.

Для педагогів, які працюють з дітьми від дошкільного віку до другого класу, завдання полягає не тільки в тому, щоб прищепити терпіння, а й у тому, щоб зробити практику очікування цікавим та корисним досвідом. Впроваджуючи стратегії розвитку терпіння в щоденні заняття в класі та заходи щодо соціального та емоційного навчання, вчителі можуть забезпечити молодих учнів інструментами, необхідними для того, щоб орієнтуватися у швидко мінливому світі.

Розуміння терпіння як набутої навички
Терпіння - це не просто гідне захоплення якістю, це основна навичка, яка впливає на здатність дитини зосереджуватися, розв'язувати проблеми та будувати міцні відносини. Дослідження показали, що діти, які розвивають здатність відкладати задоволення, як правило, краще встигають у навчанні, демонструють сильнішу емоційну регуляцію та виявляють більшу наполегливість при зіткненні з труднощами.

Навпаки, недолік терпіння може призвести до розчарування, імпульсивності та труднощів у соціальній взаємодії. Діти, які мають труднощі з очікуванням, можуть переривати розмови, легко відмовлятися від завдань або відчувати підвищену тривожність, стикаючись з відстроченою винагородою.

Розвиток терпіння у класі дає учням стійкість подолання труднощів і побудови міцних відносин. Хоча деякі діти можуть від природи виявляти більше терпіння, ніж інші, зрештою це навичка, яку можна розвивати за допомогою практики. Молоді учні все ще розвивають здатність керувати своїми емоціями та регулювати свої імпульси. Терпіння тісно пов'язане з емоційною регуляцією - здатністю розпізнавати та керувати своїми почуттями. Коли діти вчаться робити паузу перед реакцією, вони зміцнюють свою здатність критично мислити, розв'язувати проблеми та наполегливо долати труднощі.

ПРАКТИЧНІ СТРАТЕГІЇ НАВЧАННЯ ТЕРПІННЯ В КЛАСІ
Подавайте приклад терпіння. Діти навчаються, спостерігаючи за дорослими навколо них. Педагоги можуть моделювати терпіння простими способами, наприклад, роблячи глибокий вдих перед реакцією на складну ситуацію або вербалізуючи свій розумовий процес під час очікування чогось, що підтримує регуляцію емоцій дошкільнят через спільну регуляцію:

• «Я так схвильований початком нашої діяльності, але зробімо глибокий вдих і спочатку переконаємося, що в нас все готове».
• «Я знаю, що чекати важко, але використовуймо наші очі, щоб дивитися і вчитися, уявляючи, що ми робитимемо, коли настане час іти!»

Демонструючи спокійну і терплячу поведінку, вчителі створюють середовище, в якому терпіння розглядається як цінна навичка, а не перешкода.

Увімкніть час очікування. Один із найпростіших, але найефективніших способів виховати терпіння — це включити навмисні паузи до навчання. Наприклад, замість того щоб негайно викликати учня, який підняв руку, дайте всьому класу кілька секунд на роздуми, перш ніж відповідати. Ця практика, відома як час очікування, заохочує глибші роздуми та знижує імпульсивні відповіді. Аналогічно використання зворотного відліку перед переходом до нового заняття посилює ідею про те, що не все відбувається миттєво.