Розв'язання проблеми відмови від роботи в класі. Частина 2

Як із цим впоратися: дослідження 2021 року показало, що оцінки та поведінка при виконанні завдань були найвищими у класах із найвищим співвідношенням похвали та доган – хвалебні висловлювання кожні 15 хвилин. Не забувайте хвалити учнів за конкретні дії, а не за вроджені здібності, щоб уникнути закріплення тієї ж установки на даність, яка може призвести до того, що учні почнуть турбуватися про свої навички насамперед. Постарайтеся знайти можливості зробити свою похвалу щирою і зосередити увагу на тому, як учні покращилися, навіть якщо це покращення полягає лише у своєчасній здачі есе.

Також варто створити клас, у якому більше виключено помилок. Моделюйте свої власні помилки і уникайте надмірного покарання за них: розгляньте такі заходи, як зниження найнижчої оцінки кожного учня, дозвіл учням передавати деякі оцінки або скорочення обсягу роботи, що активно оцінюється. Одне цікаве дослідження показало, що зупинення виставлення оцінок протягом днів після повернення письмового відкликання може підвищити успішність учнів у виконанні майбутніх завдань майже на дві третини від буквеної оцінки.

ПОТРЕБА В ЦІЛІ ТА ПРИНАЛЕЖНОСТІ
Коли учень постійно відмовляється виконувати роботу, зазвичай проблема полягає у класі та зв'язках. Приналежність до школи — це відчуття того, що ми є частиною більшого цілого, що між мною та моїм оточенням існує своєрідна хороша відповідність. Так само шкідливим може бути й сусіднє явище — відсутність мети. Вчителі часто недооцінюють важливість мети та значущості для формування мотивації та переоцінюють, наскільки добре вони справляються з роз'ясненням мети. Цей недолік іноді є основою небажання учня працювати.

Як розв'язати цю проблему: існує безліч науково обґрунтованих втручань, які можуть підвищити цілеспрямованість та почуття належності. В одному дослідженні виявили, що якщо дев'ятикласники напишуть короткі міркування, що пов'язують те, що вони дізналися в класі, з їхнім особистим життям, це підвищить їх оцінки та підвищить ймовірність того, що вони знову пройдуть курси природничих наук у майбутньому. У класі вчителі повинні свідомо та регулярно вказувати мету завдань та занять. Вчителі також можуть пов'язати свої уроки із реальними проблемами, які хвилюють учнів; на уроках математики, наприклад, заглибитеся у такі питання, як особисті фінанси та спортивна статистика.

Щоб виявити захоплення та інтереси учнів, ми рекомендуємо на початку року розіслати опитування, в якому ставляться такі питання, як «Про що або про кого особисто ви хотіли б дізнатися більше?» або «Складіть список всього, що ви не вивчаєте в школі, але хотіли б дізнатися», а потім використовуйте відповіді учнів для обґрунтування варіантів планування уроку та оцінки.

РОЛЬ ТРАВМИ
Зрештою, варто подумати про те, як травма може вплинути на відмову ваших учнів виконувати роботу. Коли ви відчуваєте, що на вас тисне тягар світу, або просто не думаєте, що зможете зробити ще один крок, не вибухнувши та не зламавшись, хіба вам не хочеться просто уникнути всього цього? Уявіть, що відчувають діти за останні кілька років.

Дослідження 2011 року показало, що травматичні дитячі переживання пов'язані з безліччю проблем навчання та поведінки, включаючи поведінку, що викликає, реакцію «бий або біжи», труднощі з концентрацією уваги та проблеми з контролем імпульсів.

Як із цим впоратися: несправедливо просити вчителів бути терапевтами чи лікарями, але вчителі можуть надавати ту щоденну дозу буферної допомоги, яка так важлива для лікування.

Багато травмованих учнів звинувачують себе за свої академічні недоліки, тому вчителі можуть допомогти дітям зрозуміти, що те, що відбувається у їхніх тілах, насправді є нормальною реакцією на ненормальні обставини, в яких вони опинилися». Потім навчання соціальним та емоційним навичкам, таким як заспокоєння за допомогою простих дихальних вправ, зосередження уваги та встановлення зв'язку з іншими може допомогти дітям повернутися в потрібне русло. Наприклад, у деяких школах у кожному класі є спеціальний куточок зі зручним стільцем та заспокійливими іграшками, куди учні можуть піти, коли їм потрібно саморегулюватися. Учні, яким потрібна додаткова соціальна та емоційна підтримка, об'єднуються у пари з дорослим (який не є їх учителем) для двохвилинних відвідувань на початку та в кінці кожного дня, де вони можуть обговорити свої цілі та те, з чим вони стикаються.