В попередній статті ми висвітлили проблему свободи вираження дитини в традиційних навчальних закладах. Також навели приклад процесу навчання в садочку монтессорі. Сьогодні зануримося глибше і дізнаємося джерело конфлікту між педагогами і дітьми і чому у вчителя, свободи більше ніж у малюків в садочку.
Так історично склалося, що викладач в школі і вихователь в садочку — це єдина особа, яка має повну свободу і вирішує, в якому руслі буде проходити зайняття. Цьому їх навчали століттями. Тому якщо провести дослід і попросити непідготовленого вихователя традиційної школи провести зайняття в монтессорі класі, то ми побачимо безпомічність такого викладача.
Але це не говорить про те, що людина яка прийде проводити зайняття — погана. Це свідчить лише про те, що вона не підготовлена до класу вільних дітей. Важливо прийняти одразу те, що свого роду хаос, в перші хвилини зайняття неминучий і не потрібно сприймати його як фіаско. Діти мають освоїтися і зайняти своє місце в новій атмосфері. І коли вони починають активно взаємодіяти з оточуючим світом, тут і вступає в гру педагог, задача якого — розділяти діяльність малюків на ту, яку потрібно припинити і на ту, за якою варто просто спостерігати.
В своїх записах, Марія Монтессорі, приводила приклади, коли педагоги своїми діями вбивали в дитині особистість і це вона вважала — найбільшим злочином педагога.
Приклад №1
Одного разу, маленька дівчинка зібрала навколо себе інших дітей і дуже гучно щось розповідала. Вона виразно жестикулювала і грала роль вихователя чи матері. Починаючому вчителю здалося, що вона занадто гучно поводить себе і дуже розмахує руками. Вона її в ту ж мить перебила, притримала її руки і заборонила так гучно поводитися. Хоча такого робити ні в якому разі не можна, адже в той момент в дівчинці прокинувся керівник і тренувалися навички публічних виступів і дипломатії.
Приклад №2.
Хлопчик, в перервах, рухав столи і стільці. Тим самим створював певний шум. І кожен раз вихователька його зупиняла і сварила. Таке пригнічення призвело до того, що хлопчик припинив розміщувати меблі на власний розсуд, З тих пір хлопчик став спокійним і задовольнявся, як і інші, коли йому давали дрібні предмети, які він міг розміщувати у себе на столі так як захоче.
Так був подавлений потяг малюка до глобальних змін і прояву власного смаку та бачення порядку;
В результаті, дитина, яка могла б стати ТОП менеджером з стратегічним і глобальним мисленням, виростає рядовим працівником, який боїться зробити крок до чогось нового і глобального.
Приклад №3.
Діти в миску з водою поклали іграшки і спостерігали за ними. Це вони робили сформувавши свого роду щільне коло навколо дійства. Один хлопчик залишився поза колом, але йому дуже хотілося теж приєднатися до інших і спостерігати за процесом.
Коли він спробував протиснутися між дітей, то у нього не вистачило сил. Тоді він вирішив підсунути стільчик і сісти на нього, щоб бачити все краще за інших. Він почав пробиратися до стільчика, але це побачила вчителька і узявши його на руки підняла вгору і сказала: “Сюди дитинко, дивися і ти”.
Звісно дитина не відчула тих радощів побачивши іграшки, що плавали в мисці, які могла б пережити подолавши перепону власними силами.
Саме видовище, йому б користі не принесло, але процес досягнення цілі, розвивав його душевну силу. В цей момент, вчителька не дала йому можливості виховати себе. Адже в тоді, коли малюк майже почав відчувати себе переможцем, сильні руки вихователя схопили його і зробили так, що дитина відчула себе безсильним і слабким.
Такі приклади яскраво свідчать про те, що неправильне втручання в процес навчання дитини, може негативно змінити його характер на все життя.
В наступній (заключній) частині ми підіб'ємо висновок вищезазначеної інформації і наведемо чіткі пункти Правильного виховання по Монтессорі.
30.07.2018